НАДКОЛО, -а, сер. 1. мат. У проєктивній геометрії — крива лінія, що є прообразом кола при проєктивному перетворенні; множина точок, які утворюють конічний перетин, що проходить через невласні точки площини.
2. спец. У теорії графів — замкнений шлях, що проходить через усі вершини графа, але не обов’язково є простим циклом; узагальнене поняття кола для гіперграфів.