Значення
-
НАДХМА́Р’Я, іменник середнього роду.
-
1. Простір, що розташований вище від хмар; високе небо, яке не закрите хмарами. Літак піднявся в надхмар’я.
-
2.переносно, поетичне. Уявний, піднесений світ, далекий від буденності; сфера мрій, фантазій або високих поривів. Він витав у надхмар’ї власних ілюзій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. надхмар'я, р. надхмар'я, д. надхмар'ю, з. надхмар'я, о. надхмар'ям, м. надхмар'ї, к. надхмар'я