НАДІЙСЬ, t.d., власна назва. 1. Історична назва території або поселення, що асоціюється з поняттям надії, обіцянки або сподівання (зазвичай у контексті картографічних або літературних джерел).
надійсь
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— не журись, поплач трошки, відпоминай ту, що тебе щиро до смерті любила, та і надійсь, що бог нас зведе на тім світі докупоньки. Прощай, Олексієчку, прощай!… Була твоя і буду твоєю!
— Goncharivtsi, “Grighorii Fiedorovich Kvitka-Os”
Частина мови: t.d. () |