надія

1. Психічний стан, викликаний очікуванням чогось бажаного, віра в можливість здійснення чогось доброго, приємного; сподівання.

2. Те, на що можна покластися, що дає підстави для сподівань; опора, підтримка.

3. (у сполуч. з прикм. «остання», «єдина»). Те, що є кінцевою метою, єдиним порятунком у складній ситуації.

Приклади вживання

Приклад 1:
Була надія, що віддячусь потім. І знов чудне, незрозуміле слово — «віддячуся»… Ти дав мені дари, які хотів, такі були й мої — неміряні, нелічені… То й добре, коли ніхто не завинив нікому.
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”

Приклад 2:
Уманські пенати стали своєрідним духовним осередком, куди зліталися листи з усієї країни, та й з-за кордону, куди з’їжджалися люди, яких об’єднувала атмосфера цього дому, вабила особа його господині: Микола Бажан, Юрій Смолич, Варвара Губенко (Вишниха, як називала її Надія Віталіївна), гурт шістдесятників: Іван Світличний з дружиною, Надія Світлична, Роман Корогодський, Леонід Плющ із дружиною, інженер Аня Садовська та історик Ярослав Дашкевич зі Львова. Подовгу жила в неї її добра подруга, також легендарна жінка — зв’язкова УПА Галина Дидик.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 3:
На початковому етапі розвитку і застосування ЛШР існувала надія, що скорочення логістичного циклу внутрішніми виробниками допоможе витіснити імпортний товар, проте зарубіжні постачальники у свою чергу застосували ЛШР і зуміли забезпечити виконання вимог американських рітейлеров зі скорочення термінів розробки, виробництва і доставки товарів. Прикладом може служити «вимога 500 -годинного логістичного циклу», висунута великою американською роздрібною мережею з торгівлі одягом “The Limited”.
— Невідомий автор, “086 Mlr25”

Приклад 4:
1888 Надія Зівяла вже та квітка запашна, Її нема — сама суха стеблина… А як цвіла, лишаючи, вона, Аж кращою ставала вся долина!… Тепер лука порожня і сумна: Вона була її краса єдина… Надія-квіт умерла, одцвіла, її нема — вмирають поривання… Була вона — душа тоді жила, Жили у їй високі почування: Вона душі теплом святим була… Тепер там ніч, холодне нудьгування… 1895 Доки? Минає час, минають люди; Ми всi ждемо того, що буде, I кажем всi: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде, — А час не жде, а час не жде!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |