НАДБА́НОК, -нку, чол.
1. Те, що набуте, здобуте, придбане; надбання. Переважно вживається в значенні матеріальних цінностей, майна, яке хтось нагромадив або успадкував.
2. перен. Сукупність духовних, культурних, інтелектуальних цінностей, створених суспільством або окремою людиною; спадщина, здобуток. У цьому значенні слово часто вживається в піднесеному, урочистому контексті (наприклад, «культурний надбанок народу»).