1. Бути начальником, керівником; очолювати, управляти, командувати ким-небудь або чим-небудь.
2. Діяти, поводитися як начальник, виявляти владність, наказувати, розпоряджатися (часто з відтінком несхвалення).
начальствувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Таке ж ідолопоклонство і у Великому Новгороді творилося: послав бо Володимир [туди] начальствувати вуя 835 свого Добриню воєводу, брата матері своєї. Той же, бачачи, що у Києві творить Володимир, так і там сотворив, подібних ідолів поставивши, і ті самі імена їм нарік.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”
Частина мови: дієслово () |