1. Жінка, яка очолює якусь установу, організацію, підприємство або їхній структурний підрозділ; керівниця, шефиня.
2. Жінка, яка обіймає посаду начальника (у військовій, міліцейській та інших подібних сферах).
3. Розм. Дружина начальника.
начальниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На софі сиділа начальниця Турман й, очевидячки, їх дожидала. Вже вони підступали до мраморного стола, за котрим сиділа Турман, а вона все сиділа й не ворушилась.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |