1. Властивість або стан за значенням набридливий; здатність викликати роздратування, утому через свою одноманітність, постійність або надокучливість.
набридлість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан за значенням набридливий; здатність викликати роздратування, утому через свою одноманітність, постійність або надокучливість.
Відсутні