1. Збірне до набродити¹; те, що набродило, осіло на дно, утворило шар на поверхні рідини (перев. про осад, піну, накип тощо).
набрід
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Набрід, що обживав цю землю…» Набрід, що обживав цю землю, складали люди, що прийшли поодинці й гуртами і принесли з собою насіння диковинних рослин, чіпкі очі різної масті і дивовижні слова і назви, пропахлі дорогою, кіньми і морем. І тут, де на всі чотири сторони починалася Україна, вони вбили фіночки, махличі, живчики і ножики в столи і пішли крутитися в три зміни, заселяючи голубами і вишнями всі нічийні землі кварталу.
— Могильний Аттила, “Київські контури (збірка)”
Частина мови: іменник (однина) |