1. Релігійність, побожність; глибока відданість Богові, дотримання релігійних обрядів і приписів.
2. Зовнішній вияв релігійності; шанобливе, благоговійне ставлення до предметів віри, святинь.
набожність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сучасники відзначали їхню непоказну набожність, схильність до всього таємничого. Важливою рисою характеру стародавніх єгиптян був їхній ^щиросердий патріотизм.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |