НАБІ́ЛКИ, ів, мн. (одн. набі́лка, и, жін.).
1. *етн., іст.* Дерев’яна або металева частина ткацького верстата, що слугує для прибивання ниток піткання до ткання; бердо. *У ткацькому верстаті набілки закріплюють основу й ущільнюють полотно.*
набілки
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (множина) |