Значення
-
НА́БІД, у, чол. 1. діал. Нещастя, біда, лихо. Такий набід трапився з нашим сусідом, що й не знаєш, як йому зарадити.
-
заст., рідко. Те саме, що на́пад; наскок, нашестя. Від того набіду татарського село спорожніло.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набіди, р. набід, д. набідам, з. набіди, о. набідами, м. набідах, к. набіди