набавниця

**НАБА́ВНИЦЯ**, і, жін.
1. Жінка, яка набавляє ціну на торгах, аукціонах або під час купівлі-продажу; та, що робить набавку.
2. *заст.* Жінка, яка додає що-небудь до чогось, збільшує кількість, обсяг, вагу тощо; додавачка.
3. *рідко.* Те саме, що набі́йниця (у 2-му знач.); пристосування або особа, яка набиває щось (наприклад, люльку, патрони).