Значення
-
**НАБА́ВНИЦЯ**, і, жін. 1. Жінка, яка набавляє ціну на торгах, аукціонах або під час купівлі-продажу; та, що робить набавку. 2. *заст.* Жінка, яка додає що-небудь до чогось, збільшує кількість, обсяг, вагу тощо; додавачка. 3. *рідко.* Те саме, що набі́йниця (у 2-му знач.); пристосування або особа, яка набиває щось (наприклад, люльку, патрони).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набавниця, р. набавниці, д. набавниці, з. набавницю, о. набавницею, м. набавниці, к. набавнице