Прислівник, що вказує на значну міру, високий ступінь вияву чого-небудь порівняно з іншим; значно, набагато більше (або менше). Вживається при вищому ступені порівняння прикметників і прислівників для підсилення різниці.
набагато
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У травні 1964-го ми з Аллою Горською за дорученням І. Світличного поїхали до Черкас відвезти Симоненковій матері його щоденник — про це докладніше у моїх спогадах «Вітраж пам’яти» про Аллу… Коли я прийшла на роботу до Інституту літератури, директором ще був академік Білецький, і це позначилося на загальній атмосфері — набагато розкутішій, ліберальнішій, сказати б, інтеліґентнішій, ніж згодом, у часи царювання Шамоти. Івана Дзюби тоді вже в Інституті не було, Іван Світличний працював у журналі «Радянське літературознавство», а згодом у нашому відділі теорії літератури.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Поминаючи відомі ширше ймення всіляких епігонів висо кого quatrocento, які, не знайшовши собі збуту по інших, західніших, землях, прийшли до нас, начинені вщерть архітек турними, малярськими, музичними, еротичними та філософ ськими ідеями, всіх цих героїв плаща і шпаги на кшталт П’єтро Барбона, Павла Римлянина, Амброзіо Прихильного, Каллімаха Буонаккорсі і ще пізніших Россі, Растреллі, Корасіні та іже з ними, згадаю тут побіжно тих, які знані набагато менше, а проте являють собою типи цілком непересічні і навіть екзотичні. Це насамперед власник пересувного звіринця Мікельаньйольо Романо, що першим показав мешканцям моєї країни живого носорожця, про якого раніше вони тільки читали в популярних «Фізіологах», очевидь, візантійського походження.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прислівник () |