Значення
-
Урочистий головний убір єпископів та інших вищих духовних осіб у християнських церквах, що використовується під час богослужінь; символ духовної влади.
-
У Стародавній Греції та Римі — жіночий головний убір, зазвичай у вигляді пов’язки або невисокої шапочки.
-
У східних церквах — корона або вінчальний убір, який одягають наречені під час таїнства вінчання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. митра, р. митри, д. митрі, з. митру, о. митрою, м. митрі, к. митро