мит

1. мит — давня грошова одиниця та міра ваги, яка використовувалася в Київській Русі та середньовічних українських землях; еквівалентна приблизно 204,75 грама; синонім гривні.

2. мит — в історичних джерелах позначення податку, збору чи мита, яке справлялося торговцями на ринках та митницях в період Середньовіччя.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він нап­ру­жив но­ги, на­че до­га­няв злодія; мчав­ся стрілою; мит­тю вис­ко­чив на го­ру, пе­ревів дух, гля­нув на до­ли­ну – і йо­му в вічі ки­ну­лось ось що. Ко­ло ху­то­ра, гін, мо­же, зо двоє від гре­бе­ня то­го са­мо­го згірка, на котрім сто­яв він, під дво­ром сто­яла на­топ­ту­ва­на жінка, нас­та­вив­ши ру­ку над очи­ма від сон­ця, та на всю око­ли­цю гу­ка­ла Га­лю.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Відомо, що за визначенням E P11 0εχε +=+= , Хвильова оптика 234 де χ – діелектрична сприйнятливість с е- редовища, 0ε – електрична стала, P – мит– тєве значення вектора поляризації. Отже, E P1n 0 2 εε +== .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
и3 кRщeны бhша, t Мит– рополи1та Михаи1ла в8 є3дин0мъ и3ст0чницэ, (не u5 бhвше и ЦRк8вэ в8 Кjевэ по разорeніи прeждныхъ) и3ст0чникъ же тои в8 горЁ наd Днепр0мъ, и4же t џнагw врeмени, и3 до нн7э прослы2 хрещaтикомъ. Тaже послA проповёдники по всемY грaду, повелэвaz, да въ ќтріе соберyтсz все на рэкY (почaйню и3з8 ДнепрA текуcщую, и3 пaки в8 Днёпръ впадaющую) старjи и3 млaдіи, вели1ціи и3 малhи, богaтіи и3 ўб0зіи, мyжескъ полъ и3 жeнскъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |