Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “мислити”) Те саме, що думати, розмірковувати; здійснювати процес мислення, уявляти собі щось розумом.
2. (у філософському та науковому контексті) Бути доступним для розумового сприйняття або уявлення; може бути зрозумілим або уявленим розумом.
Приклад 1:
Але ж ти зверни увагу не на вишуканість слів, майже незначну, а на те, чи мислимо ми благочестиво, на силу висловлених думок і визначай смак не гіо шкаралупі, а по ядру. Хай найсвятіший заступник зробить у свій час так, щоб ти, відкинувши давнє і грубе і залишивши лише молоко благочестя, бажав нової їжі, достойної християнського мужа, щоб до тебе можна було застосувати пророцтво про Юду: зуби його біліші від молока».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
— ах холєра, ну як мислимо, щоб двоє недурних людей, якi начебто ж кохають одне одного, так? якi здолали стiльки перепон, щоб бути разом, чого коштувала йому сама тiльки вiза, пiсля всiх автокатастроф i розбитих ребер, чого коштувала їй та зима в Кембрiджi, — негоднi були е‑ле‑мен‑тар‑но порозумiтися, — на голову не налазить!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”