мишкувати

Приклад 1:
— звинемося туди‑сюди, понипаємо в пошуках right people, якi б тебе побачили, зараз саме слушний час, все‑таки, яка не є, а Юкрейн, i арт‑менеджери починають мишкувати за новими iменами, все буде клас, все‑все дасться зробити, Господи, як я хочу, аби ми щось побачили, аби нас нарештi почули, i скiльки сил я вгепала в це дiло — як в унiтаз спустила, подумати страх! тябричила на Захiд з дому найвиборнiшi книжки й слайди, тицькала людям пiд носа, удаючи довкруг себе димову завiсу якогось примарного контексту, з яких лиш трибун не вимахувала руками — приголомшений директор Кеннан Iнстiт’ют запевняв мене пiсля того в подячному листi, що “if the fate of Ukrainian literature is in the hands of people like yourself, one need not fear for its future” — не пiдозрюючи, звiсно, що в моїх hands хiба поручень в автобусi, та й то коли не одтиснуть, — нiчо’, братiку, не журись, прорвьомся, я витягну, виволiчу тебе на собi, моєї потуги стати на все: пiв‑України з мiсця зiрвати, пiв‑Америки поманити за собою на Україну (i справдi ж була проходила по їхньому континенту, як гаммельнський щуролов iз денцiвочкою: студенти ледь не цiлим класом подавали заяви в Корпус Миру — forаUkraine, колеги з американських унiверситетiв починали студi‑ювати українську мову, запускалися в рух маховики дерзновенних проектiв — спiльнi видання, симпозiуми, перекладнi антологiї, йолки‑палки, скiльком людям го‑лову заморочила!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”