мис

Приклад 1:
Недалечке від хатнього по­ро­гу сто­яла не­мо­ло­да вже мо­ло­ди­ця, бідненько зо­дяг­не­на,- і, роз­си­па­ючи з мис­ки зер­но, го­лос­но скли­ка­ла ку­рей. На­томість з хлівця про­жо­гом вис­ко­чи­ла не­ве­лич­ка свин­ка й ка­бан­чик – і да­вай по­хап­цем хла­ма­ти зер­но, не підпус­ка­ючи ку­рені Мо­ло­ди­ця спер­шу кри­ча­ла на неп­ро­ха­них гос­тей- “аря, гладкі, аря!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Шви­денько на­си­па­ла бор­щу у мис­ку, пос­та­ви­ла се­ред сто­лу, дос­та­ла лож­ки з мис­ни­ка, по­розк­ла­да­ла пе­ред кож­ним,- та вже ма­ла бу­ла са­ма сіда­ти на ос­лоні до сто­лу, як Грицько про­мо­вив: – Чи це б то так на су­ху й сіда­ти?.. Во­но, ма­буть, жінко, у нас у хижці й горілка є… Ми так дав­но ба­чи­лись з Чіпкою, що го­ди­лось би й ви­пи­ти.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
За­раз на чер­нi­гiвську про­то­по­пiв­ну за­ки­нув та й сам зля­кавсь вiд не­ров­нi: од­ної оде­жi на два во­за не вбе­реш, а на­мис­та, ка­жуть, мiр­ка­ми батько вiд­сип­ле; та та­ки й нi­чо­го: там i бо­гос­ло­ви їли пе­че­нi гар­бу­зи, так на­шо­му брат­чи­ку нi­чо­го ту­ди ква­пи­тись. От вiн i спус­тивсь ниж­че, пе­ре­би­рав-пе­ре­би­рав, ду­мав-ду­мав… да­лi як сплес­не у до­лош­ки, як за­го­мо­нить сам со­бi у ха­тi: “Отсе так!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”