мирність

1. Властивість за значенням прикметника “мирний”; відсутність війни, ворожнечі, конфліктів; стан спокою, згоди та добросусідства.

2. (переносне значення) Спокійний, лагідний характер; схильність до злагоди, неконфліктність.

Приклади вживання

Приклад 1:
Во­гонь в печі ле­жав вто­мив­шись, ти­хо дріма­ючи жа­ром, стра­ви спо­чи­ва­ли на сіні, різдвя­на мирність спли­ва­ла з тем­них кутків, го­лод тяг­нув до їжі, але во­ни ще не сміли сісти за стіл. Па­лаг­на пог­ля­да­ла на чо­ловіка – і в згоді во­ни ра­зом зги­на­ли коліна, бла­га­ючи бо­га, щоб при­пус­тив до ве­чері ті душі, що їх ніхто не знає, що про­па­дом про­па­да­ють, бу­та­на­ми по­биті, до­ро­га­ми по­калічені, во­да­ми по­топ­лені.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: іменник (однина) |