мирчати

[mɪrt͡ʃɑtɪ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. (Про тварин, переважно про котів) Відтворювати характерні низькі горлові звуки, що свідчать про задоволення або спокій.

  2. (Переносно, про людей) Говорити тихо, спокійно, невиразно або з задоволенням.

  3. (Рідковживане) Легко і тихо дзвеніти, дзвонити (про металеві предмети).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мирчати, р. мирчатів, д. мирчатам, з. мирчати, о. мирчатами, м. мирчатах, к. мирчати

Більше записів