Словник Української Мови
Буква
1. Пройти повз когось або щось, рухаючись у певному напрямку; залишити позаду себе під час руху.
2. Пройти, проїхати певну відстань; подолати простір.
3. Про час, подію, стан: закінчитися, пройти, припинити існування або дію; стати минулим.
4. Залишитися позаду, не торкнувшись когось або чогось; уникнути чогось (наприклад, небезпеки, неприємностей).
5. (у безособовому вживанні) Про настання, закінчення певного періоду часу (про години, дні, роки тощо).
Приклад 1:
«От вам і мир»,-сказав Турн лютий І, не терявши ні минути, Пред військом опинивсь як на! Оп’ять настав гармидер, лихо; Народ, як черв, заворушивсь, То всі кричать, то шепчуть тихо, Хто лаявся, а хто моливсь.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Iшли безлюдним селом, засипаним снiгом, мов глухим лiсом, який швидше хотiлось минути, щоб побачить простори. Коли ж нарештi на горбку перед ними зачорнiли руїни сахарнi, Андрiй виразно на мить побачив дими, почув знайомий гомiн.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Одначе… хоч би й пiшов у полiцiю, але свiдкiв у його нема, то нiчого з того й не було б. А як вiн пристане до їх, то тодi й йому суда не минути… А втiм… не всi ж i попадаються… Мужики в таких випадках страшнiшi за суд. Бо як пiймають коновода, то вже так його катують, що, буває, тут йому й каюк.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”