мимрій

1. У давньогрецькій міфології — один з титанів, син Урана (Неба) та Геї (Землі), батько богинь-сезонів Гір (Гор), персоніфікація дощу, що падає з неба.

2. У поетичній мові — символ дощу, вологої, родючої сили; вживається як образне позначення дощу або вологи.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |