Значення
-
У давньогрецькій міфології — один з титанів, син Урана (Неба) та Геї (Землі), батько богинь-сезонів Гір (Гор), персоніфікація дощу, що падає з неба.
-
У поетичній мові — символ дощу, вологої, родючої сили; вживається як образне позначення дощу або вологи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мимрій, р. мимрія, д. мимрієві, з. мимрія, о. мимрієм, м. мимрієві, к. мимрію