1. Нехотячи, без бажання, коли внутрішній спротив або зовнішні обставини примушують робити щось неохоче, мимоволі.
2. Випадково, ненароком, без наміру, коли щось відбувається поза свідомим бажанням або планом.
мимохіть
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Яке марно вірство!» — не витримав я, можливо, мимохіть ображаючи його родинні почуття. «Крім того, — провадив він далі, — у Свят-вечір не вільно подавати одне одному руку через поріг, розсипати сіль і бити дзеркала.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прислівник () |