Словник Української Мови
Буква
1. Який викликає почуття симпатії, приязні, любові; дорогий, улюблений, лю́бий.
2. Приємний зовні, що приваблює своєю зовнішністю; хороший, симпатичний.
3. Який викликає захоплення, зворушення своєю ніжністю, простодушністю, чарівністю.
4. (у звертанні) Використовується як ласкаве, іноді фамильярне звертання до жінки або дитини.
Приклад 1:
На личку білий, на вроду милий, золотий волос по вітру має, а срібна зброя в рученьках сяє… Ви ж про Царівну мали. Та зажди!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Бувай здоров, найдорожчий, і люби καί γραικό^ μούσαJ μετά τήζ άρετήζ φιλει!6 Твій γνήσιος Γρεγ ωριος Σάββιν6· Вислухай, мій милий, про що я вчора дізнався від нашого преподобного і найученішого префекта, коли йшлося про підступність неправедних. Ось такий δίστίχον τούτο· Μήτε δόλους ράπτεις, μήτε αΐματι χειρα μιαίνειν, Ψεύδεα μή βάζειν, καί έτήτυμα πάντα λέγεσΦαι7.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
О ти, мiй милий? Чи й тобi так весело зо мною, як менi з тобою?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”