Який виявляє милість, сповнений милосердя, ласки, доброти до когось; сприятливий, поблажливий.
Який дарує, наділяє щедро, рясно (про Бога, долю тощо).
Заст. Який викликає милість, співчуття; жалюгідний.
Словник Української Мови
Буква
Який виявляє милість, сповнений милосердя, ласки, доброти до когось; сприятливий, поблажливий.
Який дарує, наділяє щедро, рясно (про Бога, долю тощо).
Заст. Який викликає милість, співчуття; жалюгідний.
Приклад 1:
— Господи милостивий та милосердний! Покарала мене й свята неділя і свята п’ятниця.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”