Словник Української Мови
Буква
1. Почуття співчуття, жалість до страждаючої або нещасної людини, що проявляється в готовності допомогти, зробити добро, помилувати.
2. Конкретна дія, вчинок, що випливає з цього почуття; благодійність, помилування.
3. У християнській етиці: одна з головних чеснот, що полягає в любові до ближнього, активній доброчинності та всепрощенні.
Приклад 1:
Так, ми любили казати, що Вовк — це Відвертість, Заєць — Доброта, Сова — Брехливість, Лисиця — Витривалість, Черепаха — Розчуле ність, Ведмідь — Радість, а Сокіл — Милосердя. І тепер я хочу спитати, мої найдорожчі, хіба в Цих Зіставленнях менше Сенсу, аніж у традиційних: Вовк — це Прудконогість, Заєць — Зизоокість, Сова — Невсипущість, Лисиця — Вертихвіст- кість, Черепаха — Захищеність, Ведмідь — Сластолюбність, а Сокіл — Понадхмарність?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Якщо є якийсь порятунок в його становищі, то він лежить на лінії найщирішого каяття й добровільного, найщирішого переставлення себе з позиції ворога в позицію друга, й треба надіятись на милосердя, що стоїть на сторожі розкаяних… Тут тихий слідчий навів приклад навіть з біблії, коли Христос простив розкаяного розбійника… Але не кінчив цієї, досить незграбної й цинічної в цій установі, фрази під Андрієвим тяжким поглядом, сповненим страшного відчаю й такого ж страшного презирства… Слідчий не знав, що Андрій не потребує «порятунку» й не потребує ніякого милосердя. Відправляючи Андрія «до камери», слідчий радив йому подумати.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”