миготіння

1. Швидке, переривчасте світіння, яке з’являється та зникає; мерехтіння, блимання (про світло, вогні тощо).

2. Швидке, непомітне оком рух чогось, що з’являється та зникає; миг, блимання (наприклад, тіні).

3. Переносно: короткочасне, швидкоплинне проявлення, виникнення чогось (думки, почуття, спогаду).

4. У техніці: небажаний візуальний ефект на екрані дисплея, коли зображення швидко змінює яскравість або стрибає.

Приклади вживання

Приклад 1:
Довго Докія спала чи ні, та як збудилася, то почула: з миготіння не блискавок, а зірниць щось важко з ночі кричало. Дощ перестав — не плюскотіло.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |