миг

1. (у фізиці) Одиниця вимірювання оптичної сили лінзи, що дорівнює діоптрії; застаріла назва.

2. (у техніці) Кутова міра, що дорівнює одній шістдесятій частині градуса (позначення: ′); застосовується, зокрема, для вимірювання кутів, географічних координат.

3. (переносне значення, розмовне) Дуже короткий проміжок часу; мить, момент.

Приклади вживання

Приклад 1:
– По три се­миг­ри­ве­ни­ки! – кри­чав з дру­го­го – і на­род, як хви­ля, ки­дав цей плот, пе­ребігав до дру­го­го.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
В вагоні Мов сполохана, без тями, Так земля з-під моїх ніг Утіка — стовпи, смереки Гонять, тільки мигмигмиг. Наче полотно простерте Велетенськая рука Враз стяга, так лан за ланом, Сад за садом утіка.
— Невідомий автор, “153 Ziv Ialie Listia Ivan Iakovich Franko”

Частина мови: іменник (однина) |