Словник Української Мови
Буква
1. Здатність людини долати страх, небезпеку, біль або труднощі, виявляючи твердість духу, стійкість і відвагу; хоробрість.
2. Моральна якість, що полягає в готовності відстоювати правду, справедливість або власні переконання, незважаючи на загрози або тиск.
3. (У ширшому значенні) Внутрішня сила духу, рішучість у вчинках, непохитність у випробуваннях.
Приклад 1:
Насамперед, естетика правди… Уміння побачити короля голим і мужність сказати про це… Це тепер ми розмірковуємо над заанґажованою й незаанґажованою поезією — тоді ми такою поезією жили й дихали… Звісно, розрізняли ці дві іпостасі поезії, але вважали (скажу передусім про себе) їх рівноправними у нашому духовному бутті — аби лиш це була Поезія, аби лиш у ній відчувався, за Ліниним визначенням, «якийсь безсмертний дотик до душі». Тяжко було усвідомлювати, що Василь приречений.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
мужність) – надзвичайно складного плану, який мав метою повністю ввести в оману Німецьке вище командування (OKW) щодо часу та місця майбутньої висадки союзників. Однією з важливих часткових цілей плану “Fortitude” було впевнити OKW, що головним місцем висадки союзних військ буде не узбережжя Нормандії, а якийсь інший район на французькому березі Атлантики, зокрема біля протоки Па -де-Кале (ця частина плану отримала кодову назву “Quicksilver” – швидке срібло).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Мужність Сковороди, зневага до багатих, протест проти несправедливості і зла, засудження наживи, духовна незалежність створили йому в народі добру славу. Вже в XVIII ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”