мутник

[mutnɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Рідкісна назва для рослини з родини айстрових, відомої як кульбаба лікарська (Taraxacum officinale).

  2. У діалектах — людина, яка говорить невиразно, бурмотить або скаржиться; буркотун.

  3. Заст. або діал. — той, хто викликає замішання, непорядок; смутник, колотнечник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мутник, р. мутника, д. мутникові, з. мутник, о. мутником, м. мутникові, к. мутнику

Більше записів