1. Рідка маса з домішками, що робить її непрозорою; каламуть.
2. Те, що затьмарює свідомість, сприйняття; неясність, плутанина (у думках, почуттях).
3. Перен. Щось беззмістовне, неясне, неварте уваги (про мову, текст тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Рідка маса з домішками, що робить її непрозорою; каламуть.
2. Те, що затьмарює свідомість, сприйняття; неясність, плутанина (у думках, почуттях).
3. Перен. Щось беззмістовне, неясне, неварте уваги (про мову, текст тощо).
Приклад 1:
– кричить знову хтось з гарячіших: – Тільки дійде до царя чутка, що вони й його й нас дурять,- знатимуть вони! Він їх зараз у кріпаки поверне, а нас панами поробить… – Це тоді буде, як на долоні волосся виросте,-охолоджує неймовірний.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Дехто тихенько міркує, що земля ця і є друга неволя, що пани за неї плату братимуть, на панщину гнатимуть… – Не хочемо землі!.. не треба!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
Онъ же рече: “Аще суть бози, то еди- наго себе прішлють бо – га, да пои – муть сынъ мои. рече: ґще сu ™ Бѕ7и, послитэ є3дино сэмо да поиметь сн7ъ мои.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”