муть

1. Рідка маса з домішками, що робить її непрозорою; каламуть.

2. Те, що затьмарює свідомість, сприйняття; неясність, плутанина (у думках, почуттях).

3. Перен. Щось беззмістовне, неясне, неварте уваги (про мову, текст тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
– кри­чить зно­ву хтось з га­рячіших: – Тільки дійде до ца­ря чут­ка, що во­ни й йо­го й нас ду­рять,- зна­ти­муть во­ни! Він їх за­раз у кріпа­ки по­вер­не, а нас па­на­ми по­ро­бить… – Це тоді бу­де, як на до­лоні во­лос­ся ви­рос­те,-охо­лод­жує ней­мовірний.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Дех­то ти­хенько міркує, що зем­ля ця і є дру­га не­во­ля, що па­ни за неї пла­ту бра­ти­муть, на пан­щи­ну гна­ти­муть… – Не хо­че­мо землі!.. не тре­ба!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Онъ же рече: “Аще суть бози, то еди- наго себе прішлють бо – га, да пои – муть сынъ мои. рече: ґще сu ™ Бѕ7и, послитэ є3дино сэмо да поиметь сн7ъ мои.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |