мут

Приклад 1:
Так і так – ка­жуть; “та­ке й та­ке ди­во… Як по­чу­ла та­ке Мот­ря, то й ли­ця на їй не ста­ло: поблідла, як крей­да, зат­ряс­лась, як лист на оси­чині; .хотіла щось ска­за­ти, та не ви­мо­ви­ла й сло­ва,- тільки раз по раз тяж­ко зітха­ла і якось чуд­но ди­ви­лась мут­ни­ми очи­ма… – Чого ти зди­хаєш? – грим­нув на неї го­ло­ва.- У чо­ловіка нав­чи­ла­ся?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Яка не бу­ла Со­ло­ха, а прий­шлось тiй, що за­мiсть ма­те­рi, по за­ко­ну хо­мут на­дi­ва­ти, як во­диться ча­сом по ве­сiл­лям у го­ро­дi… Ще дуж­че па­на Ула­со­ви­ча узяв жаль, як пан Ха­лявський з своєю мо­ло­дою при­бiг та­ра­дай­кою у го­род пок­ри­ва­ти­ся. По­пе­ре­ду ве­зуть на пре­ви­со­чен­но­му дрюч­цi за­пас­ку шов­ко­ву та чер­во­ну-чер­во­ну, як є са­ма нас­то­яща ка­ли­на… i ко­ням чу­би, i му­зи­цi i ру­ки, i скрип­ку, i чуб, i уси чер­во­ни­ми лен­та­ми по­пе­рев’язу­ва­ли; i пок­ри­ва­ли мо­ло­дих у церк­вi.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”