Словник Української Мови
Буква
1. (в архітектурі) прикрашати поверхню стіни, колони, карниза тощо мусією — рельєфним орнаментом у вигляді стилізованих рослинних мотивів, геометричних фігур або інших елементів.
2. (у мистецтві) створювати художній виріб (переважно з металу) у техніці мусівки, накладаючи на основу тонкі металеві дроти або пластини, які утворюють візерунок.
Приклад 1:
Починай, о соле землі, о їдючий ферменте, що примушуєш мусувати міщанський побут! Починай, хлопче!» «Попереду ви мені покажіть сало», — ввічливо, але твердо одказав безпритульний.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”