Словник Української Мови
Буква
1. Мінерал класу силікатів, лискуватий листкуватий слюда білого, сріблястого або світло-коричневого кольору, що складається переважно з алюмосилікату калію; широко використовується в електротехніці та промисловості як ізоляційний і вогнетривкий матеріал.
2. (іст.) Старовинна назва тонкої тканини (типу батисту, кисеї), що ввозилася до Європи з Московії (Русі) у XIV–XVII століттях.
Приклад 1:
Хімічні формули деяких кристалічних звичайних і коштовних алюмосилікатів: Ортоклаз – К[AlSi3О8]; Мусковіт (слюда) – KAl2[AlSi3О10](OH, F)2; Берил – Al2Be3[Si6O18], домішки: Fe2+, Fe3+, Mn, Na, Li, Cs, Cr та ін. ; Топаз – Al2[SiO4](F,OH)2, домішки: Fe2+, Fe3+, Ti, Cr, V; Коштовний кварц – SiO2: прозо рий – гірський кришталь, фіолетовий – аметист, чорний – моріон.
— Тютюнник Григорій, “Вир”