1. Рідкісна чоловіча історична форма церковного імені Мойсей (від давньоєврейського імені Моше), що вживалася в українській антропонімії.
2. Застаріла народна або діалектна форма звертання до чоловіка, аналогічна до “пане”, “добродію”, “судар”.
мусій
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут всі з Енеєм обнімались, Чоломкались і ціловались, Побачивши князька свого; Тут всяк сміявся, реготався, Еней до всіх їх доглядався, Знайшов з троянців ось кого: Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма і Харка, Леська, Олешка і Сізьона, Пархома, Їська і Феська, Стецька, Ониська, Опанаса, Свирида, Лазаря, Тараса, Були Денис, Остап, Овсій І всі троянці, що втопились, Як на човнах з ним волочились, Тут був Вернигора Мусій. Жидівська школа завелася, Великий крик всі підняли, І реготня де не взялася, Тут всяку всячину верзли; Згадали чорт знає колишнє, Балакали уже і лишнє, І сам Еней тут розходивсь; Щось балагурили довгенько, Хоч ізійшлися і раненько, Та пан Еней наш опізнивсь.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Тевелєв Мусій Соломонович (1890—1918) — учасник боротьби за владу Рад на Україні. У 1915—1917 pp.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |