Словник Української Мови
Буква
1. Діалектне, західноукраїнське позначення твердої захисної оболонки (панцира) молюсків та інших водяних тварин; те саме, що мушля.
2. Окремий шматочок такої раковини, часто використовуваний у побутових цілях або як прикраса.
3. (архаїчне, говірки) Мушель-форма — вдавлена, увігнута в центрі форма для ліплення, виготовлення виробів.
Приклад 1:
О ти, що стелиш море зорями і мохом, у небо не бери дівчат з цвітучих мушель, зійшли найбільшу ласку — забуття усього, в коралі заміни топільниць білі душі! 17 грудня 1935 Посли ночі Причалив човен сонця в пристань — у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Свідченням напруженого духовного життя давніх японців було зародження перших поховальних ритуалів, що відбувалися навколо куп мушель: померлих заривали в скорчених позах у шар мушель, посипаючи труп червоною вохрою. Населення архіпелагу збільшилося до 100—110 тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”