Значення
-
Говорити тихо, невиразно, ледве чутно, часто невдоволеним, буркотливим тоном.
-
Видавати низькі, глухі, безперервні звуки (про тварин, явища природи тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я мурмочу, ти мурмотиш, він мурмотить, ми мурмотимо, ви мурмотите, вони мурмотять