1. Говорити тихо, невиразно, ледве чутно, часто невдоволеним, буркотливим тоном.
2. Видавати низькі, глухі, безперервні звуки (про тварин, явища природи тощо).
мурмотіти
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови