мурмотіння

[murmotinnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Нерозбірливе, тихе говоріння, часто виражене невдоволенням або дражливістю; бурмотання.

  2. Тихі, невиразні звуки, що нагадують тихе бурмотіння (наприклад, води, вітру).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мурмотіння, р. мурмотіння, д. мурмотінню, з. мурмотіння, о. мурмотінням, м. мурмотінні, к. мурмотіння

Більше записів