1. Нерозбірливе, тихе говоріння, часто виражене невдоволенням або дражливістю; бурмотання.
2. Тихі, невиразні звуки, що нагадують тихе бурмотіння (наприклад, води, вітру).
мурмотіння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тася звикла до недорікуватого мурмотіння Комахи, до його ніяковости, до його уникань. При зустрічі вона дивилась на Комаху з легкою іронічною посмішкою, а всередині в неї прокидався жаль.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: іменник (однина) |