муркотіти

[murkotitɪ] Дієслово

Буква:М

Значення

  1. Про котів: видавати характерні низькі, рівні, гучні звуки, що свідчать про задоволення або спокій.

  2. Переносно, розмовне: говорити тихо, невиразно, недоладно або бурмотіти собі під ніс, часто виражаючи незадоволення.

  3. Переносно, розмовне: видавати низьке, рівне, тихе гудіння або дзюрчання (про техніку, природу тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я муркочу, ти муркотиш, він муркотить, ми муркотимо, ви муркотите, вони муркотять

Більше записів