муркотіння

[murkotinnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Дію за значенням дієслова “муркотіти” — тихе, низьке, ритмічне звучання, що нагадує урчання, часто пов’язане з котами або задоволеним бурчанням.

  2. Переносно — тихе, невиразне, часто незадоволене бурчання або говоріння під ніс, яке важко розібрати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. муркотіння, р. муркотіння, д. муркотінню, з. муркотіння, о. муркотінням, м. муркотінні, к. муркотіння

Більше записів