1. (діал.) Невеликий пагорб, горбок, курган або підвищення на місцевості.
2. (перен., рідко) Важлива, впливова або багата людина; велика шишка.
мугир
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По шапці всякий розличався, Вписали військо під ранжир; Пошили сині всім жупани, Наспід же білії каптани, – Щоб був козак, а не мугир. В полки людей розпреділивши, І по кватирям розвели, І, всіх в мундири, нарадивши, К присязі зараз привели, На конях сотники финтили, Хорунжі усики крутили, Кабаку нюхав асаул; Урядники з атаманами Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |