1. мряч — (діалектне, історичне) м’яка глина, илистий нальот або болотна земля; заболочена, топка місцевість, багна.
2. мряч — (в говірках) грязь, бруд, брудна маса; що залишається після розмокання, розмулювання ґрунту.
мряч
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хіба що мряч густа вечірня Подвоює нам існування у вимірах струнких алеї. Повітря наше вже не наше.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Частина мови: іменник (однина) |