мрійність

1. Властивість людини, що полягає в схильності до мрій, фантазування, створення в уяві привабливих, але часто відірваних від реальності образів, картин майбутнього або бажаного.

2. Абстрактна ознака художнього твору, образу, настрою тощо, що виражає поетичну витонченість, тонку ліричність, овіяність мрією.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але до цього треба було б додати, що Линник усунув ту хоробливу мрійність, блідобілявий тон, що лежав на них. Якщо Врубель був близький до Достоєвського, то Линник до Константина Леонтьєва.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |