мріяння

1. Процес або стан мрійливого, несвідомого сприйняття дійсності, коли уява створює образи бажаного; перебування у світі фантазій, нездійсненних бажань.

2. (у психології) Пасивний, відірваний від реальності потік образів, фантазій та ідей, що виникає при зниженні контролю свідомості; близьке до стану дрімоти або легкого сну.

3. (заст., рідк.) Те саме, що мрія (як конкретний образ бажаного майбутнього).

Приклади вживання

Приклад 1:
Перебуваючи згодом у монастирі, Ада розвинула в собі рідкісну здатність до любовного мріяння. Це траплялося під 81 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ час безконечних відправ або щоденних лекцій.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |