Словник Української Мови
Буква
1. (у давньоруській міфології) злий дух, привид, мара, що є вночі, здається уві сні або в уяві; втілення злих сил, нечиста сила.
2. (переносно) щось страшне, огидне, відразливе; те, що викликає огиду або жах.
3. (заст. та діал.) велика кількість, сила, натовп (переважно про комах, дрібних тварин).
Приклад 1:
Та прийде щедрий час політку, з’ядріє суть його важка: воно і милосердя, й кат, безтіле мрево й злота злиток. Не май до слова співчуття, як вгледиш з нього тільки мощі, бо гомонить гінке життя у кожній найдрібнішій зморшці.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”