1. (у давньослов’янській міфології) злий дух, демон, що, на думку наших предків, викликав смерть, хвороби або морив людей; персоніфікація смерті, зазвичай у вигляді скелета з косою.
2. (переносно, книжн., заст.) смерть як явище, мор, вимирання.
мрець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Звідси, до речі, походять й українські смерть, мрець, помирати, мара, морок тощо. Така спорідненість виникла ще, певно, в епоху владарювання амбівалентних за своєю природою хтонічних божеств.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Двiр — наче мрець у селi, хоч тихий i нерухомий, а будить тривогу. Звiстка, що ямищани не хочуть найматись, мчить селом швидше, нiж економiв кiнь.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— Всi брали, взяла i я. Мука заважала Маланцi, як мрець у хатi, вона не знала, куди її дiти. Багачi причаїлись, їх наче не було в селi.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |