1. (діал.) Те саме, що мозіль — шкірне потовщення, що утворюється від тривалого тертя або тиску.
2. (перен., розм.) Про щось набридле, докучливе, що постійно турбує або дратує.
мозоля
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
М о з и л ь — мозоля («поклав хату з цего мозиля» — збудував хату завдяки цим мозолям). Мой — гей («мой, ти, шибенику»); вигук, що вживається при звертанні до когось знайомого разом з ім’ям або замість нього («мой, мой, таже вона тебе на лані під корчем ховала»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |