Словник Української Мови
Буква
1. Властивий мозаїці, що стосується мозаїки; виконаний у техніці мозаїки.
2. Складений з різнорідних, різнобарвних або різноформних частин, елементів, що нагадує мозаїку.
3. У біології: що характеризується мозаїцизмом — наявністю в тканинах клітин з різним генетичним матеріалом.
Приклад 1:
Приставши до острівної тверді просто перед головною брамою церкви Сан Джорджо так, щоби ступити на мозаїчний пляцик якраз посередині між статуями святих Юрія і Степана, вситуйованих у нішах фасади, прибульці наші відпустили з Богом керманича моторівкою і рушили правобіч до манастир- ських будівель. За недовгу хвилю вже вітано їх у великій галі рефектаря, званій «Ченакольо», де пишні гостеси у венецій ських строях XVI віку з декотрими легковажними деталями, які зраджують їхнє, що так скажу, куртизанство, підходили своєю чергою до кожного і припроваджували далі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Стіни її, невигадливо обмазані, складалися з неочищених викопних золотих і срібних брил; над входом із не шліфованих алмазів був такий варварський мозаїчний напис: “Які прекрасні доми твої, Якове…”, “їх збудував Господь, а не людина…” Панас. Скажи, на що ще схожа?
— Тютюнник Григорій, “Вир”