Словник Української Мови
Буква
Мойсей — центральна постать юдаїзму, християнства та ісламу, пророк і законодавець, який, згідно з Біблією, вивів єврейський народ з єгипетського рабства, отримав на горі Синай від Бога Десять Заповідей та склав П’ятикнижжя (Тору).
Мойсей — чоловіче ім’я біблійного походження, що вживається в українській мові як власна назва.
Приклад 1:
Адже, приміром, Мойсей Фішбейн зі своєю стовідсотковою єврейськістю в українській поезії важить набагато більше за багатьох етнічно чистих, але вельми посередніх «-енків». Те ж саме стосується ролі й місця Л. Фінберга у видавничій діяльності на благо української культури або Є. Захарова — у правозахисті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
«Изыйде же Мойсей в стрѣтеніе тестю своему и поклонися ему, и цѣлова его, и привѣтствоваша друг друга, и воведе их Мойсей в кущу». Пасха Запрещает найстрожайше Мойсей, дабы мы, идуще от зді тамо, ничево из хворасту не заносили, называя все такое проклятіем, ідолом и преткновеніем на царском сем пути.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
VI У глибокім мовчанні сю річ Вухом ловлять гебреї… «Се вам казка, — промовив Мойсей, — Ось вам виклад до неї. Дерева — се народи землі, А король у їх колі — Божий вибранець, син і слуга Господевої волі.
— Франко Іван, “Мойсей”